Яно, 52 роки

«Коли я був в гостях у сусіда, його друг з сусідньої вулиці зайшов випити кави й похвалився, що працює на будівництві в Італії та непогано там заробляє. Я був без роботи й зайвих грошей у мене не було, тому я запитав його про роботу. Він відразу ж запропонував взяти мене з собою, коли він повернеться до Італії наступного тижня, і сказав, що може домовитися про роботу для мене.

Я з ентузіазмом погодився, хоча і не знав, куди саме їду і скільки буду заробляти. З нами в машині було ще двоє хлопців, мені нічого не здалося дивним, я довіряв цьому чоловікові, бо виглядало так, ніби він знав, що робить. Ми приїхали в місто Трієст, але там все раптово змінилося. Він нам сказав, що ніякого будівництва не буде, але мені все одно потрібно заплатити за дорогу. У мене не було грошей, тому він запропонував мені заробляти жебрацтвом. Він викинув мене на вулицю, де я щодня спав і мився в струмку. Мені доводилося віддавати йому випрошені гроші, він не лишав мені навіть на їжу і погрожував, що поб’є мене і залишить там.

Я не знав ні мови, ні того, де я був. Я почув кілька фраз, коли хтось біля мене заговорив словацькою, тому я побіг за ними й все їм розповів. Вони відвезли мене до поліції, де мені надали перекладача та зв’язалися з НУО та посольством, які допомогли мені повернутися додому».