Настя, 51 рік

«Я жила і працювала у маленькому містечку на заході України. Після початку війни я почала побоюватися за свою безпеку і хотіла поїхати до Польщі чи Словаччини. Я знайшла оголошення в інтернеті, де пропонували роботу в готельному бізнесі Словаччини. Я зателефонувала за номером, вказаним в оголошенні, і домовилася з Євою, яка відповіла на дзвінок, що прийму її пропозицію праці. Передбачалося, що я буду працювати покоївкою в готелі на заході Словаччини й заробляти 800 євро на місяць. Єва запропонувала забезпечити дорогу до готелю від кордону, а також надати мені житло у квартирі разом з іншими жінками, які у них працюють.

На кордоні мене чекала автівка, і, як ми й домовлялися, я поселилася в запропонованій квартирі з двома іншими жінками. Наступного дня я вийшла на роботу на 12-годинну зміну. Оскільки мені потрібно було заробити гроші якомога швидше, я погодилася працювати ще три дні з 6:00 до 19:00 вечора. Однак Єва змушувала мене працювати щонайменше 12 годин кожного дня і не давала мені відпочивати на вихідних. Через дев’ять днів я більше не могла працювати й відмовилася йти на роботу. Єва стала погрожувати мені, що я перебуваю в Словаччині нелегально і що мені заборонять в’їзд до Словаччини на п’ять років.

Єва не заплатила мені ніяких грошей за виконану мною роботу, і вимагала від мене 300 євро за оренду квартири, в якій я жила. Я не підписувала трудовий договір з Євою. Я розповіла про свою ситуацію працівникам центру допомоги, і вони звернулися за допомогою до організації, яка допомагає постраждалим від торгівлі людьми».